Ты думал, ты меня обидел,
когда «бендеровцем» назвал?
Скажу тебе, московской гниде:
я не был им; теперь - им стал.
Воспринимаю это званье
как лучший титул, высший чин,
твое невольное признанье:
я - своего народа сын.
...Люблю безмерно отчий край
и речь волшебную родную,
дарованный Всевышним рай,
красу девичью озорную.
Люблю за щедрый стол и кров,
ночей безумство соловьиных,
когда не хватит просто слов -
в любви признаться Украине!
Вот за любовь к моей стране
меня и ненавидишь сроду.
Не я к тебе, а ты ко мне
пришел, чтоб учинить здесь шкоду.
Но ты с моей земли уйдешь, -
ты будешь изгнан, несомненно;
ты вызубришь, и так поймешь:
моя Отчизна - суверенна!
Август 2014
|
Гадаєш, ти мене образив,
Коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу -
Я ним не був! Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти, мене, за цю любов,
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе! Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута Незалежність!
Жовтень 2013
|